All that you want to know about Britain

Here I am , This is me...

Гаврищук Оксана Зіновіївна

вчитель англійської мови 

І категорії

Бальковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

...Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама все життя пропрацювала вчителм. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, не бути манкуртами, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вчитель, і мені якось непомітно передалися всі її національні світоглядні позиції.

Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає на урок англійської мови, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому оволоділа комп’ютером, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко. Та завжди допомагає приклад моєї матері - педагога і моя власна сім’я – чоловік , мій синочок. Постійно відчуваю підтримку й взаєморозуміння свого батька. Він хоч і не педагог, але розуміє мої вчительські проблеми. А це так важливо!

Педагогічне кредо :  « Треба любити те,що викладаєш і любити тих,кому викладаєш»

Професійне кредо:  «Never put off till tomorrow what you can do today!»

Життєве кредо:

Ніколи не може бути бажання без прагнення його втілити.

Але для цього ви маєте єдине що в нас є,- це час!

Кожен з нас – це те, що він зумів зробити зі своїм часом

Той, хто прагне, зробить більше за того, хто може.




А Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька; не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає…
А ту, що у серці пташиною б’ється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спинеш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель — це сцена, де є усі ролі.
І кожну не грати, а нею прожити,
І душу дитячу у щастя зліпити,
Любов’ю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути — Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трішки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.

My World

Методична діяльність